В шлюбі з перевертнем. Щоночі перетворювався на п'яну свиню, бив ногами в живіт

Ми з Андрієм одружились ще студентами в 90—ті. Пройшли, як кажуть, вогонь—воду—мідні труби. І в гуртожитку кімнату знімали, і  бувало жили на одній картоплі. Коли він вирішив звільнитись і зайнятись власним бізнесом я була тільки за, підтримувала як могла. Але я навіть не уявляла який жах чекав нашу сім’ю. Почалось все якось не замітно. Андрій дуже емоційний, але коли робота була без стресів, проблем не виникало. Але коли почались проблеми з бізнесом, він все частіше почав приходити додому знервований. Мені здавалось, що пара рюмок за вечерею ніякої шкоди не принесе...ох, як я помилялась... 

Справи пішли вверх і почались «ділові» зустрічі за північ. Андрій почав приходити додому п’яний, але поки все було «в рамках». Зранку він обіцяв, що це потрібно для власної справи, що партнери без пляшки вести переговори не можуть. Я терпіла, бо все ж рідна людина, та й бізнес приносив гроші в сім’ю, як мені здавалось. Після кожного такого загулу вибачався, дарував подарунки мені і доньці...

А потім його бізнес рухнув і почалось справжнє пекло. Точніше бізнес рухнув набагато раніше ніж я про це дізналась, просто він робив вигляд що кредитні гроші — це і є дохід. А коли кредит закінчився і доходи так і не з‘явились..Боже, аж страшно згадувати.. Приходить додому ледь тримається на ногах. Я кажу «Ти ж обіцяв, що вчора був останній раз!». І тут він мене вдарив. Не сильно, ніби просто відштовхнув. Але для мене це було шоком! Я не могла уявити, що таке взагалі можливо.  

Але все ставало тільки гірше. На тверезу голову він ще ніби залишався нормальним, був все ще рідним, але коли напивався.. Одного разу він відштовхнув Катю, нашу доньку, коли вона хотіла зняти йому черевики. Вона відлетіла в сторону, вдарилась головою об кут, я кинулась її захищати, а він.. Звалив мене на підлогу, копнув в живіт, потім підняв за волосся, дивиться в лице, дихає перегаром, а очі такі шальні, кошмар! 

Всю ніч я проплакала, зранку він просипається, а я його речі збираю. Андрій дивиться на це все і реально не розуміє, чому я це роблю. Каже «не пам’ятаю вчорашнього вечора».  Я розумію, що він дійсно не пам’ятає вчорашнього жахіття. Запропонувала записатись до психотерапевта. Записались. Був в зав’язці десь місяць, роботу ніби знайшов. А потім зарплата.. Ледь на ногах тримається. Я навіть не встигла слово сказати як він мені «знов пиляти мене будеш?! Я не маю рада розслабитись?». І кулаком мені в лице. Зранку синяк на пів лиця. Замазалась тональним, пішла на роботу. Було стидно і дуже страшно. Казала всім, що вдарилась в душі.. Не знаю, на що я тоді надіялась. З роботи його знов звільнили. До того всього почали колектори надзвонювати. Одного разу йду додому, бачу як він біля дому з місцевими алкоголіками квасить. З якоюсь п’янющою брудною бомжихою в обнімку! 

Прийшов додому під ранок, завалився спати. А я дивлюсь на нього і думаю чи не легше його задушити подушкою.. зрозуміла, що більше це не може продовжуватись. Ми ледь виживаєм на мою зарплату, більшу частину якої він пропиває. Тверезим обіцяє, що все налагодиться, а коли вип’є перетворюється на свиню. Почала збирати речі, прямо вночі. Куди йти — ще не знала але всюди було краще. Квартиру зніму. Каті і Сашці якось поясню, хоча вони вже самі розуміли що в тата їде дах. І тут він просипається і зі словами «куда зібрались?» береться за стілець. Я закрилась з дітьми в кімнаті, від страху навіть дихати було страшно. Молилась, щоб не виламав двері. Слава Богу, заснув. А я з червоними очима і запухшим лицем пішла на роботу.

За обідом до мене підійшла колега з роботи і почала розпитувати що відбувається. Спочатку мені було соромно признатись, але потім мене як прорвало. Вилила всю біль, яку носила: і про подушку, якою хотіла задушити, і про те як хотіла накласти на себе руки, і про стілець, і про психотерапевта, про все. І тут виясняється, що вона мала схожу ситуацію, але не з чоловіком, а з братом. Він тоді ледь всю сім‘ю не звів на той світ. Але вилікувався! Препаратом АнтиАлкоголь, сказала що він натуральний і допоміг поборотись з залежністю. Чесно, спочатку не повірила. Але від безвихідної ситуації все ж замовила. Бо гірше вже не могло стати..

Почала не замітно добавляти препарат чоловіку в їжу Приблизно через два тижні чи може навіть швидше помітила явне покращення. Просто боялась в це повірити. Пити він став набагато менше, похмілля не таке бурне було і колір шкіри став як в людини. Потім я все ж розповіла Андрію про АнтиАлкоголь. Боялась, що він розвалиться на мій вчинок, але він навпаки обняв мене міцно: «Боже, кохана, ти навіть не уявляєш який я тобі вдячний! Я розумів що спускаю своє життя в унітаз, але нічого не міг з цим зробити.» 

Зараз вже два роки як він не п’є зовсім. Знов взявся за бізнес, розрахувався з боргами і на день народження подарував мені поїздку в Європу. Саме тоді в Празі на мості він став на одне коліно, вручив мені колечко і сказав «Дякую, що витягнула мене з ями». Я розплакалась, чесно. Але на цей раз вже від щастя:)

Ось така моя історія. Надіюсь комусь вона допоможе. І ще, якщо хочете спробувати препарат яким я користувалась, то робіть це тільки на офіційному сайті, його зараз часто підробляють.

                       Сейчас есть возможность заказать препарат за 48 гривен! Не упустите возможность:



 
 


 

Заказать за 48 грн на официальном сайте

Поделитесь с друзьями: